Ідеальне місто для квестера –

це те місто в якому половина

будівель недобудована,

а половина напіврозвалена

Невже, орги не пишуть квест, УРА, авторка, і не просто від кого, а від Бобрів. В пам’яті ще живі спогади від мега креативного QL10 MTV-квест, цікава нестандартна логіка, море позитиву, все як не має бути в гарному коктейлі під назвою Quest.ua.

Ще на початку тижня виясняємо, що наш квестопепелац на цій грі буде відсутній разом з капітаном, але провидіння зглянулось і підкинуло сюрприз в вигляді сріблястої Дачії, і мене в вигляді все ж такого прибацаного кветера у вигляді водія (більше не буду). Цілий тиждень гриз нігті в очікуванні чуда, вже в середу рвався заповняти вейвер, через кожні півгодини перепитував чи таки дадуть мені машину, і потихеньку кеширував гул на комп :) . Отож, субота, обов’язки розподілені, палатка все-ж таки знайдена, компас єсть, команда рветься до бою. З самого ранку я нервово перечитую форум, чекаючи ще якогось сюрпризу. В обід доукомплектовую бойову дачну машину ГПС-ом і інверторами. Решта комплекта була погружена в сьомій годі в складі:

  1. Я, он же RudEAK, в незвичній для себе ролі водія
  2. Aston, в звичній для себе ролі координатора
  3. k_a_t_e, natella, danilka в звичних для себе ролях пошуковиків і мега гарних дівчат.

19:30 ми на старті, корявим почерком заповняю вейвер (заповнений ще в середу, але не роздрукований), віддаю Бобрикам і рулим на наше «фартове» місце.

  1. «Супер щоденник». Не одну перерву в школі я вбив на розглядування тих стереокартинок, но так і не навчився, відсутність просторової уяви все-таки далася взнаки. Natella по шматочках збирає ребус і я з неповної картинки згадую http://nazva.net/images/riddles/question_673.jpg власне вицепилось по «рец», розгадування ребуса багато часу не зайняло, його просто треба було побачити, в результаті останні.
  2. Обідно, коменданте Че перше, що приходить на розум, але невміння уважно читати вікіпедію приводить до того, що ми тупимо до другої підказки, і не знаходимо його дату народження :( , просто треба було нижче пролистати.
  3. Електроапаратна, мега лайт завдання, навіть не встигли подумати, їдем, доволі легко знаходимо об’єкт і тут починається… Починається та нерпуха яка буде переслідувати нас всю гру. Знаходжу перши код, а другий який взагалі не захований, шукаємо хвилин п’ятнадцять, врешті-решт та падла таки попадається на очі, дзвоню Міші, він не може ввести – двіжок глючить не по дєццкі, обидва поля заповняє тільки першим кодом. Поки Міша вводить код ми рвемо до другої будівлі (давайте не будемо рахувати це чітом, тут абсолютно не наша вина, бо код не хотів вводитись навіть після АП)
  4. ААА кльова будівля, купа кодів, класне нанесення, можливість вставити заглушку (яка може вилізти боком, читайте в висновках). Орги цчіться наносити коди – коли вони йдуть по логічному порядку, і приблизне місцезнаходження можна вичислити. Єдине, що насторожило це фраза Руслана, що це Кіло пошук, і буде ще Мега і Гіга. Система знов не приймає правильні коди, зсовує їх на один, видає не ті поля зеленим, воопчем живе своїм власним, нікому не зрозумілим життям (признавайтесь, це чиї проіскі? Чи в усіх така проблема була?)
  5. Заглушка, ну про що тут говорити, доїзд, як доїзд, Борохів знаю – гуляли на весіллі там. Їдем до вишки.
  6. Логічний пошук. Хлопці я думаю, це не логічний пошук, а пошук по масці. Логічний був далі, хоча ролі це не грає, тим паче, що двіжок знову не приймає правильні коди L Ми матляємось в хвості 12-ті.
  7. Знову доїзд з загадкою. Пепсі – найкраща логіка в цій грі, ІМХО, звичайно. Як ми ту бутилку крутили :) Хоча після підказки зрозуміли зразу.
  8. Апять доїзд, я злегка промахуюсь поворотом, попадаєм не туди, потім вертаємось назад, і я вирішую вірити легенді доїзду :) . Все-таки хоч Бобри дружать з географією, знають де право і ліво, південь і північ, і вміють міряти відстані. Це мав бути тіпа Мега пошук, симпатичненька п’ятиповерхівка, але на наступному завданні я зрозумів, що ця гра нам не йде.
  9. Пошук (чи він мав бути в попередньому завданні. Я з aston’ом лізу в підвал, доволі безпроблемно знаходимо 10-ть кодів, переходимо на четвертий поверх, попутно звертаю увагу на те що в вікнах будинку навпроти вже стирчать зацікавлені бабульки. Знав би що буде АП, краще б поїхали перекусили. Окреме спасибі Олігархам – ваші вокальні дані оцінили сусіди по достоїнству, народ давайте на таких об’єктах поводитись трішки тихіше, а то задовбало те дурнувате спілкування з доблесними міліціянтами (правда я намагався якомога швидше звідти прибратися, так що при натхненній розмові не був присутній)
  10. Доїзд на Рожище, тут, здається все мало бути без проблем – дорогу знаю, так нє, якась добра душа поцупила нашу карту (мо її десь вітром знесло?). Доїжджаємо до корівника, вводимо код на пошук
  11. Перший пошук який мені сподобався (не тому що коди фарбою, а тому що 10 кодів) Всю гру я краще шукав коди маркером, а на фарбу як засліпило. Доволі швидко знаходимо, вводим через телефон, матюкаємось на глюк системи. Читаємо логіку.
  12. Логіка, де тут логіка? Нема тут логіки, нереально вкурити без потрібної трави чи грибочків, я думаю за Апельсин претензій автори вже наслухались, так що не буду. До-речі є книжка Каспарова Революційний дебют – ви натхнення з неї черпали?
  13. Доїзд (апять *ля доїзд), абсолютно безмістовне і передбачуване завдання, я жалкував, що ми не сфоткались ще перед грою, бо вияснилось, що всіх дуг до палатки все одно не було.
  14. Залізна дорога, шукаємо паровозика, знаходимо, ловимо облизня і підказку, довго шукаємо Менделєєва (ні однин абориген не знав), попутно любуємося Рожищанськими дівчатами. Ззаду наші дівчата починають буянити, і потрішки знервуватись. Пробіжка по ж/д полотну, Руслан на драбині (чувак, ти не змерз там?) Отримую код і листок паперу (якого біса я його згорнув?)
  15. Пошук на мості, мене проводять до другого кінця мосту, форкаю таблицю (до речі прикольно було там карячитись), йду допомагати дівчатам шукати коди. Хех я казав, що маркером мені шукалось краще? Знаходжу 3-й 4-й 5-й. Знову ж таки заховали класно, мені сподобалось.
  16. Дістаю листок… тваюмать… як ліз на міст попав в мокру траву (то фігня що там сходинки були) листок розмок, правдами і неправдами вводимо код.
  17. Доїзд, ну що сказати доїзд як доїзд, приїжджаємо, бачимо купу машин (хоч ми мали б конкретно відстати)
  18. Пошук – це улюблений в цій грі мій пошук, от його б я назвав логічним, за троянду респект і уважуха (то фігня, що логіку я знав :) )
  19. Смали. Смали по асьці :) . Треба було б ускладнити завдання гугланути ASCII таблицю в двійковому форматі не  було б складно, а мені шо смали, що нулики і одинички одне й те саме :) . Гарне завдання, кльова логіка.
  20. Доїзд на Улянки, виміряний міліметровою лінійкою, скрупульозно описаний, знав би що там буде не поїхали б :)
  21. Ракетна база, під’їжджаючи, і побачивши ті будівлі в машині пролунало одноголосне ТВАЮМАТЬ!!!! ГІГА респект за об’єкт ГІГА анреспект за порядковість завдань, з цього треба було б починати, а не тоді коли вже очі скляні, фонарик в руках не тримається і просто від кодів вже верне. Цей об’єкт заслуговує на окремий квест, а не на нещасних чотири чи три завдання. Мене самого відправляють в двох поверхову будівлю, я першим ділом валю в підвал і знаходжу бонус (правда я не знав, що він мав бути) до АП встигаю знайти 9-10 кодів з моїх 15-ти. Чесно кажучи, нам не хватило 10-15 хвилин, щоб добити. На мою думку варто було б тут дати трохи більше часу на пошук, хоч я і бачив що команди розривали завдання. НЕПРУХА. Інет сказав до побачення, Утел, Білан дружно помахали ручкою, ЮМС сів, модем Київстар відмовився встановлюватись, їдем на трасу, щоб ввести коди.
  22. Глянув в статистику і вияснив, що то 21 :) . Бачимо карту і розуміємо, що нєфіг було куда-небуть їхати, повертаємось на базу, і наша прекрасна половина команди організовує революцію. Зранку на роботу, згадується одна цитатка з ЕНбаша: «Лізу по каналізаційному колектору, сідають батарейки в фонарі, дістаю телефон, щоб посвітити і з жахом помічаю, що вже пів дев’ятого, розумію, що до своїх я не додзвонюсь, що мені через півгодини треба бути на парі в університеті в другому кінці міста, що я не встигну навіть звідси вилізти, а мені ще треба переодягнутись, і на парі я мушу бути все одно тому що семестрова контрольна, і тому що я викладач». Фініш… на дев’ять дівчатам на роботу, а на скільки ми там застрягли не зрозуміло, вбиваємо заглушки в наступні завдання в надії, що ми обачимо ще хоч трохи логіки.
  23. Заглушки
  24. Доїзд, шикарний доїзд по полях, я радий що я був за кермом, мені дуже сподобалось.
  25. Логічний пошук гугл-логіка, нажаль не оцінили в пошуку, але логіка гарна.
  26. Забороль (дивився вже в дома) сильно елементарно. Лягаємо поспати годинку бо в 8 ранку треба пілять в Доманово

Отож, що сказати… Організація 150% (нє не 150% а 1500%), більшість логіки 5 (пепсі 5++), доїзди – шик, тра до вас на курси записатися, об’єкти рай для квестера. Тепер по мінусах:

-         пошук… видно що гра для файта, тоді пошук був би не таким вимотуючим, і набагато швидшим, коли ви дізналися, що файту не буде, треба було б трохи обрізати (об’єкти нікуди ж не дінуться, могли б ще раз використати)

-         мало логіки як на таку кількість завдань в тій частині гри що ми проїхали було, вірніше на фоні такої кількості пошуків логіка просто губилась.

-         Зліплені доїзди, відчутя того що всі завдання доїзди, через порядок доїзд-пошук-доїзд

-         Заглушки, да да да… суто технічний аспект, система іноді автоматично заповнює поля з кодів кодами переднього завдання, якби коди-заглушки були різними для різних завдань, така проблема не виникала б (я надіюсь ніхто не був неприємно здивований?). взагалі неадекватний розмір штрафу (хоч би якось співрозмірили із часом по АП)

Моя імхо по квесту, менша кількість пошуку, зробила, його б більш драйвовішим, а так, вибачайте хлопці було скучно, одноманітність перемогла :( Революція трішки побурлила воду, але, для мене не відбулась.


Ваш відгук